IMG_0065
Не так багато раз мені доводилося писати свою біографію, але 20 років тому зробити це було набагато легше: 15-20 років тому я точно знала чого варта, чого досягла…

З роками мені стали подобатися різні речі: прикраси, посуд, шкварки, квасоля… Тапер я однаково радію новому глеку чи перстню, пледу чи крему від зморшок…

От чим можу пишатися, то це людьми у моєму житті! Мені важко описати весь той вітраж, узор, орнамент, арабеску, калейдоскоп прекрасних людей! Одного разу, коли я це зроблю, світу предстане галерея людських доль, характерів, талантів, почуттів…

У різні періоди життя довелося зустрітися з Емілем Кіо, Павлом Поповичем, Іваном Драчем, Ольгою Довгоп’ят…

Моєю особливістю є те, що запросто можу забути про нагальну справу, але пам’ятаю себе із жовто-блакитної колиски перших місяців життя… Пам’ятаю усі свої дні народження, гріхи, радощі, зустрічі. Кущі ліщини на подвір’ї мого дитинства, горбисте поле моєї юності, фабричні наклейки, різдвяні ковбаси, Вітькові чоботи, саморобні цукерки, пластмасову брошку «Каштани», запах вовни, тирси, вареники з чорницями, воду з криниці, яку п’єш з відра… Звичайно, це все здається особливим, якщо розповідати тет-а-тет подругам, на сусідських вечорницях, але якщо для офіційної біографії, то… Навіть, якщо нам з вами ні разу не довелося бачитися, все одно впізнаєте – вчительку завжди видно… З особливостей мовлення зрозумієте – «западенка»… А в очах прочитаєте все інше…

Тож підсумуємо: вік – «далеко за», характер – «люди добрі» (сплеснувши руками), захоплення – вишивка. Книги, що зрощують думку: «Зі Сходу на Захід» Антоніна Демчина, «Лис у винограднику» Мирослав Дочинець, «Повість моїх літ» Олексій Воскобійников, «Тигролови» Іван Багряний; поезія: Надії Вегери-Предченко, Ганни Чубач, Моєї Мами… Розділ «Недоліки» найбільш влучно охарактеризувала моя ученичка-п’ятикласничка «Зверху біла та пухнаста, а в середині – чисто звір». Звісно істина, десь по середині: за гороскопом рак, за календарем – тигр. Крок вперед і два назад, але кігтики показати можу…